Євроатлантичне співробітництво і Україна

НАТО і Україна

  Відносини між НАТО і Україною постійно розвиваються з самого моменту отримання Україною незалежності в 1991 році. Зважаючи на стратегічну позицію України як моста між Східною і Західною Європою, відносини між НАТО і Україною мають провідне значення для розбудови миру і стабільності в євроатлантичному регіоні. НАТО і Україна беруть активну участь у міжнародних операціях з підтримання миру та розв’язанні спільних проблем безпеки. З часом визначились певні тенденції діалогу і практичної співпраці з широкого кола інших питань. Ключовим аспектом партнерства стала підтримка Альянсом і окремими країнами — членами НАТО зусиль України з впровадження реформ, яка отримала додатковий поштовх після драматичних подій Помаранчевої революції 2004 року і залишається надзвичайно важливою для задоволення прагнення України інтегруватись до євроатлантичних структур.

Розвиток відносин 

   Офіційні відносини між НАТО і Україною розпочались у 1991 році, коли Україна приєдналася до Ради північноатлантичної співпраці (яка пізніше була замінена на Раду євроатлантичного партнерства ), отримавши незалежність після розпаду Радянського Союзу. В 1994 році Україна стала першою країною — членом Співдружності Незалежних Держав (СНД ), яка приєдналась до Партнерства заради миру (ПЗМ ). Протягом 90-х років ця країна також продемонструвала своє прагнення взяти участь у забезпеченні євроатлантичної безпеки, надаючи підтримку миротворчим операціям під проводом НАТО на Балканах. 9 липня 1997 року в Мадриді український президент і глави держав і урядів НАТО підписали Хартію про Особливе партнерство між НАТО і Україною. Вона стала офіційною основою для відносин між НАТО і Україною і дала можливість державам НАТО підтвердити свою підтримку суверенітету, незалежності, територіальній цілісності, демократичному розвитку, економічного процвітання і статусу неядерної держави України, а також принципу недоторканності кордонів. Альянс вважає це ключовими чинниками стабільності і безпеки в Центральній і Східній Європі та на континенті загалом.

   Згідно з Хартією було створено Комісію Україна — НАТО (КУН ), яка є органом прийняття рішень, відповідальним за розвиток відносин між НАТО і Україною та скерування спільної діяльності. Вона забезпечує проведення консультацій зі спільних питань безпеки і має завдання наглядати за відповідним виконанням положень Хартії, оцінку загального розвитку відносин між НАТО і Україною, огляд планів діяльності на майбутнє і пропозицію шляхів поліпшення та подальшого розвитку співпраці. Комісія також відповідає за перегляд спільної діяльності, яка ведеться у різних рамках, таких як Партнерство заради миру, а також спільні заходи між військовими, які здійснюються в контексті щорічних робочих планів, які розробляються спільно з Україною під егідою Військового комітету.

   Усі країни — члени НАТО і Україна представлені в КУН, яка проводить регулярні засідання на рівні послів і військових представників, періодично на рівні міністрів закордонних справ і міністрів оборони та начальників Генеральних штабів, а також у форматі самміту. Для виконання роботи у специфічних сферах створено спільні робочі групи. Зокрема, це оборонна реформа, озброєння, економічна безпека, наукова та екологічна співпраця, які визначені в Хартії як сфери політичних консультацій і практичного співробітництва. До інших сфер належать оперативні питання, врегулювання кризових ситуацій і підтримка миру, співпраця між військовими та цивільне планування на випадок надзвичайних ситуацій. У травні 2002 року незадовго до п’ятої річниці підписання Хартії тодішній президент Леонід Кучма оголосив про бажання України вступити до НАТО. Пізніше того ж місяця на засіданні КУН в Рейк’явіку міністри закордонних справ наголосили на своєму прагненні підняти відносини на якісно новий рівень, зокрема через інтенсифіковані консультації і співпрацю з політичних, економічних і оборонних питань.

Розвиток контактів і співпраці 

   Україна була серед перших країн, які відкрили дипломатичні місії при НАТО в 1997 році, а у 1998 році вона відкрила Військову місію по зв’язках. Українські військовослужбовці працюють у Центрі координації партнерства, який розташований поряд з оперативним командуванням НАТО в Монсі, Бельгія. У травні 1997 року в Києві відкрився Центр інформації та документації НАТО (NIDC). Роль центру полягає в координації інформаційної діяльності, яка спрямованана підтримку взаємовигідного партнерства України і НАТО і пояснення політики Альянсу широким колам української громадськості. Центр прагне розповсюджувати інформацію і сприяти обговоренню питань євроатлантичної інтеграції та безпеки через публікації, семінари, конференції та інформаційні академії для студентів і державних службовців. Більше того, Центр нещодавно відкрив ряд інформаційних пунктів у деяких областях країни.

   У квітні 1999 року в Києві відкрито Офіс зв’язку НАТО (NLO), який очолює цивільна особа, і який повинен працювати безпосередньо з українськими офіційними особами, заохочуючи їх до цілковитого використання можливостей співпраці у рамках Хартії Україна — НАТО і програми ПЗМ. Він активно підтримує зусилля України, спрямовані на реформування галузі безпеки і оборони, на посилення співпраці відповідно до Плану дій та сприяє контактам між НАТО і українськими властями на усіх рівнях. Офіс має у своєму складі військовий зв’язковий елемент, який тісно співпрацює з українськими збройними силами над питаннями участі у спільних навчаннях, тренуванні та миротворчих операціях під проводом НАТО. В серпні 2004 року було відкрито Офіс оборонної документації НАТО в Україні, завданням якого є поліпшення доступу до документації підрозділам і штабам, які беруть участь у заходах ПЗМ.

План дій Україна — НАТО

   План дій Україна — НАТО було затверджено на засіданні КУН на рівні міністрів закордонних справ у Празі в листопаді 2002 року. План дій ґрунтується на Хартії, яка залишається основою відносин між НАТО і Україною. Його метою є чітке визначення стратегічних цілей і пріоритетів України на шляху до цілковитої інтеграції в євроатлантичні структури безпеки та забезпечення стратегічних рамок для поточної і майбутньої співпраці. Він також спрямований на поглиблення і розширення відносин між НАТО і Україною та встановлює спільно узгоджені принципи і завдання щодо політичних і економічних питань; інформаційних питань; питань безпеки, оборони та військових справ ; захисту і безпеки інформації; правових питань.

    Ухвалення Плану дій в той час, коли Альянс виражав глибоку стурбованість щодо повідомлень про передачу Україною Іраку оснащення для протиповітряної оборони, дозвіл на яке було надано на найвищому рівні, продемонструвало силу прагнення Альянсу розвивати міцні відносини між НАТО і Україною і заохочувати Україну до роботи в напрямі більш тісної євроатлантичної інтеграції. Держави НАТО закликали Україну до активнішого впровадження реформ для зміцнення демократії, верховенства права, прав людини і ринкової економіки. Вони також наголосили на тому, що допомога Україні в трансформуванні її інституцій оборони і безпеки є головним пріоритетом у співпраці між НАТО і Україною.

    У рамках Комісії Україна — НАТО з метою підтримки досягнень цілей Плану дій узгоджуються щорічні Цільові плани. Україна сама визначає, в яких заходах вона прагне брати участь спільно з НАТО, а також що вона бажає робити самостійно. КУН контролює виконання цих планів ; засідання з оцінки виконання планів відбуваються двічі на рік, а раз на рік готується звіт про результати діяльності. Оцінюючи виконання Плану дій в середині 2004 року, члени Альянсу наголо - сили на необхідності здійснення українським керівництвом рішучих кроків із забезпечення вільних і чесних виборів, гарантування свободи преси і верховенства права, зміцнення громадянського суспільства і судової гілки влади, поліпшення контролю за експортом зброї та втілення реформи у галузі оборони і безпеки та виділення фінансових ресурсів для її здійснення. Вони також визнали значний прогрес, якого вдалося досягти в здійсненні оборонної реформи в Україні у 2004 році, зокрема виконання Україною комплексного оборонного огляду, результати якого вказують на необхідність значного перегляду підходів України до оборони сукупно з активною модернізацією українських збройних сил.

    Восени 2004 року держави Альянсу напружено спостерігали за політичними подіями, що супроводжували президентські вибори в Україні, де законність результатів другого туру була піддана сумніву з боку опозиції та міжнародних спостерігачів, що призвело до Помаранчевої революції, народних протестів та до прийняття судом рішення про перевибори другого туру. За цих обставин було прийняте рішення від - класти на пізнішу дату засідання Комісії Україна — НАТО на рівні міністрів, яке було заплановано на грудень 2004 року. Оголошуючи про це рішення, Генеральний секретар НАТО наголосив на тому, що повага до вільних і чесних виборів є одним із базових принципів, що лежать в основі особливого партнерства.

План дій Україна-НАТО

Цільовий план Україна - НАТО

Стан реалізації щорічних Цільових планів

План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) 

РІЧНА НАЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА на 2010 рік з підготовки України до набуття членства Організації Північноатлантичного договору


Що таке План дій щодо членства у НАТО?

   План дій з підготовки до членства (ПДЧ) – програма НАТО, що передбачає надання порад, допомоги і практичної підтримки залежно від індивідуальних потреб країн, що прагнуть вступити до Альянсу. 

    Але необхідно підкреслити, що приєднання до Плану дій щодо членства і його виконання зовсім не означає і не гарантує вступу до НАТО, а лише робить країну більш готовою до постановки питання щодо можливого майбутнього членства. Тобто, заявка на приєднання до ПДЧ і заявка на вступ до НАТО не є одним і тим самим. Так, ще з 1999 року учасниками ПДЧ є Албанія і Македонія, а з 2002 - Хорватія, але вони досі не є і членами НАТО і не обов’язково ними стануть. 

    Питання вступу чи невступу до НАТО вирішується урядом України самостійно, вже тільки після виконання Плану дій щодо членства. При чому таке рішення, згідно вимог НАТО, обов’язково має враховувати думку громадськості. 

    На практиці План дій щодо членства охоплює політичні та економічні питання, оборонні та військові питання, питання ефективності витрачання бюджетних ресурсів, питання безпеки інформації та особового складу, а також правові питання.

    У разі приєднання України до ПДЧ були б здійснені наступні кроки: 

     - Україна мала б представити державам-членам Альянсу звіт про те, наскільки політика держави відповідає принципам демократії і особистої свободи (включаючи верховенство права, захист прав людини включно з правами національних меншин, демократичний громадянський контроль над власними збройними силами, врегулювання міжнародних суперечок мирними засобами та відмова від застосування сили у будь-якому вигляді, несумісному з цілями Організації Об’єднаних Націй (ООН)), а також економічної свободи, соціальної справедливості та екологічної відповідальності; 

    - Альянс надавав би Україні максимальне сприяння для розвитку потенціалу її збройних сил, включаючи підвищення оперативної сумісності з збройними силами інших держав-членів НАТО (конкретно це означає перехід на кращі зразки правил управління військами та організації зв’язку між підрозділами) шляхом інтенсивних консультацій, допомоги в проведенні військового планування, тренінгів та спільних навчань; 

    - Українські фахівці вивчали би (шляхом проведення навчання, стажувань та консультацій) досвід держав-членів НАТО у формуванні та ефективному використанні своїх оборонних бюджетів; 

    - Українські фахівці пройшли би навчання з питань захисту інформації та безпеки особового складу; 

    - Україна і НАТО здійснювали б обмін інформацією щодо положень у сферах безпеки та оборони, які містяться у внутрішньому законодавстві та міжнародних договорах країн – членів НАТО і України.

     Очевидно, що рішення про приєднання України до Плану дій щодо членства у НАТО надасть нашій державі значних практичних переваг у вигляді більш відповідальних, прозорих та ефективних діях уряду – і не тільки у сферах безпеки та оборони, але і у внутрішній, зовнішній, економічній та правовій політиці. 

    Державні програми та нормативно-правові акти України  

1. Указ Президента України "Про деякі питання Національної системи координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору”  

2. Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України»  

3. Указ Президента України "Про міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО"  

Документи співробітництва України з НАТО 

РІЧНА НАЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА на 2010 рік з підготовки України до набуття членства Організації Північноатлантичного договору

Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО